Є.Станкович. "Панахида за померлими з голоду". - Для солістів, двох мішаних хорів, читця та симфонічного оркестру. Слова Д.Павличка. Читець - Богдан Ступка. Народний голос - Ніна Матвієнко. | Текст песни и Перевод на русский

• Тексты песен
• Є.Станкович. "Панахида за померлими з голоду".
• Для солістів, двох мішаних хорів, читця та симфонічного оркестру. Слова Д.Павличка. Читець - Богдан Ступка. Народний голос - Ніна Матвієнко.

Панахида за жертвами Голодомору

Д.Павличко.

Відкрийтесь небеса!
Зійдіть на землю
Всі українські села, присілки та хутори,
Повстаньте всі, кому сказали : вмри!
Засяйте над планетою, невинні душі!
Зійдіть на води й суші,
Збудуйте пам`яті невигасний собор!
Голодомор! Голодомор! Голодомор!

Благословенний труд для щастя і добра
Хліботворящий люд
На берегах Дніпра
Це ми, о Господи,
Твої плугатарі,
Орали, сіяли,
Молились на зорі.
Немов своє дитя,
Ми пестили ріллю,
Кохали ми життя,
Вклонялись мозолю.
Вдихали чорнозем,
Вгорталися в лани,
Не знали, що помрем
З наказу Сатани.

Котилася Україною скривавлена зоря.
Як вовки, шугали селами-сатрапи,--
найманці
Червоного царя.
Свободу, правду, людяність вони загнали в гріб,
Були ми небезпечнимии, бо мали власний хліб.
Цвіли сади, мов савани, - на всю небесну твердь,
Ми знали, що за Україну приймаємо смерть.
Їдуть, їдуть людомори
У червоних прапорах,
Забирають із комори
Порох, зниділий на прах.
Вимітають пил зі скрині,
Зерен запашні сліди.
Залишають Україні
Хліб з кропиви й лободи.

Світ виносять із халупи,
Що віками там горів,
І складають поміж трупи
Недовмерлих матерів.
Їдуть,їдуть без осмути.
Борошно везуть вочу
І співають, щоб не чути
З ями стогону й плачу.
Не забудемо ніколи, не забудьте й ви,
Як ми тяжко помирали з веління Москви,
Як опухлі та болящі ми повзли в міста.
як благали---ради Бога та ради Христа.
Як штиками завертали нас у бур`яни,
Як нас потайки ховали без мольби й труни.
Як з могили видихали ми життя своє
З непочутною клятьбою, що тирана вб`є.

Мамо, мамо, я скоро помру,
Не рятуйте мене, не треба.
Не ріжте ні брата мого, ні сестру,
Бо не пустить вас бозя до неба.
А як серце моє на віки засне,
Не вбивайтеся з горя, нене.
Покладіть біля вишні в садочку мене
І лягайте самі коло мене.
Забринить понад нами бджола золота,
А та вишня весняної ночі
Накриватиме цвітом чола й уста
І росою вмиватиме очі.

Тихо, як свіча, догорів народ,
БО НЕ МАВ МЕЧА НА ЧУЖИХ ЗАБРОД.
Бо Господь йому
Скинув з неба плуг,
На ганьбу й страму
Дав покірний дух.
О, народе, встань,
Сам собі порадь,
Бо з чужих старань
Будеш помирать,

Буде знов душа
йти на смертну креш,
Доки з лемеша ЗБРОЇ НЕ СКУЄШ,
Оберни сто душ в золоті хліба,
Вийми з наших душ
Страх і плач раба,
Господи, прийди,
В нашу непроглядь,
Дзвони розбуди,
Що в землі лежать.
Боже великий, всевладний,
Яви нам свою могуть,
Дай розпізнати правду,
Праведників не забудь,
Дивляться в Твої очі
Мільйони скатованих душ.
Пригорни їх, посели на спочинок
Та їхнього сну не наруш.
Заступи нас і нашу державу
Од кривавих і лютих негод.
Всі ми - сущі, усопші, прийдешні-
Твій пшеничний, безсмертний народ!

Є.Станкович. "Панахида за померлими з голоду". еще тексты

Перевод Translate.vc