1. Каф. Га. Я. Айн. Сад. 2. Згадка про милiсть Господа твого до раба Його Закарiї. 3. Коли вiн закликав Господа свого таємно, 4. сказавши: «Господи, кiстки мої ослабли, голова виблискує сивиною, а ранiше, пам’ятаю, я не був розчарований у своїх молитвах до Тебе. 5. I, воiстину, я боюся вчинкiв моїх родичiв пiсля смертi моєї, а дружина моя бездiтна. Тож дай менi нащадка вiд Тебе, 6. який наслiдує мене й рiд Якуба. I зроби його, Господи, таким, щоб Ти був ним задоволений!» 7. О Закарiє! Воiстину, Ми тішимо тебе звiсткою про хлопчика на iм’я Ях’я. Ранiше Ми не створювали нiкого з таким iменем. 8. Той вiдповiв: «Господи! Як може бути в мене хлопчик, коли моя дружина бездiтна, i я немiчний вiд старостi» 9. Сказали йому: «Так сказав Господь твiй: «Це легко для Мене, бо Я перед цим уже створив тебе, хоч ти й був нiчим». 10. Вiн вiдповiв: «Господи, дай менi знамення!» Сказав Господь: «Зна- менням тобi буде те, що три ночi не розмовлятимеш ти iз людьми, хоча й не будеш нiмим!» 11. Вийшов Закарiя зi святилища й вiдкрився їм: «Воiстину, прослав- ляйте Аллаhа вранцi й увечерi!» 12. О Ях’я! Мiцно тримайся Писання! I дарували Ми йому мудрiсть iще в дитинствi, 13. жертовнiсть вiд Нас i чистоту. I був вiн богобоязливим 14. i добрим до своїх батькiв, i не був вiн гордим чи неслухняним. 15. Мир йому в день народження, в день смертi та в день воскресiння до життя! 16. I згадай у Писаннi Мар’ям, коли вона вiддалилася вiд своїх рiдних у мiсце схiдне, 17. i сховалася вiд них за завiсою. I Ми послали до неї Нашого Духа, який уподiбнився статному чоловiку. 18. Вона сказала: «Воiстину, шукаю в Милостивого захисту вiд тебе, хiба що ти богобоязливий!»
19. Вiн вiдповiв: «Воiстину, я тiльки посланець Господа твого й маю дарувати тобi пречистого хлопчика!» 20. Вона сказала: «Як може бути в мене хлопчик, коли жоден чоловiк не торкався мене й не була я блудницею» 21. Вiн сказав: «Так станеться, бо сказав те Господь твiй. Це легко для Нього!» I Ми зробимо його знаменням для людей та милiстю вiд Нас. Цю справу вже вирiшено! 22. Тож вона завагiтнiла й вiддалилася в мiсце далеке. 23. Пiдiйшла з пологовими муками до стовбура пальми й сказала: «Як би я хотiла вмерти ранiше й бути назавжди забутою!» 24. I вигукнув iз-пiд неї Iса: «Не журись, Господь створив бiля тебе струмок! 25. Нахили до себе стовбур пальми й струсони — на тебе посипляться свiжi фiнiки! 26. ж, пий та заспокойся! А якщо побачиш якогось чоловiка, то скажи: «Я дала Милостивому обiтницю постити й не стану розмовляти сьогоднi нi з ким iз людей!» 27. Вона прийшла до своїх рiдних, несучи його. Сказали тi: «О Мар’ям! Ти зробила жахливу рiч! 28. О сестро Гаруна! Батько твiй не був поганою людиною, i мати твоя не була розпусницею!» 29. Та вона вказала на Iсу. Вони запитали: «Як ми можемо говорити з ним, коли вiн — немовля» 30. Вiн сказав: «Воiстину, я — раб Аллаhа. Вiн дарував менi Писання й зробив мене пророком. 31. Вiн зробив мене благословенним усюди, де б я не був, зобов’язав мене молитися й давати закят, доки я буду жити, 32. бути шанобливим до матерi моєї й не зробив мене зверхнiм, нещасним. 33. Мир менi в день мого народження, в день моєї смертi та в день, коли я воскресну до життя!» 34. Такий Iса, син Мар’ям. Це — правдиве слово про нього — про кого вони так сперечаються. 35. Не годиться Аллаhу народжувати, Преславний Вiн! Коли вирiшує Вiн щось, то тiльки говорить: «Будь!» — i воно є. 36. I, воiстину, Аллаh — мiй Господь i ваш Господь. Тож поклоняйтеся Йому, це — прямий шлях! 37. Сперечаються мiж собою рiзнi групи. Горе невiруючим вiд того, в чому вони пересвiдчаться у Великий День! 38. Як же ясно вони будуть чути й бачити того Дня, коли постануть перед Нами! Але ж сьогоднi нечестивцi справдi блукають у явнiй оманi! 39. Тож попередь їх про День Втрат, бо рiшення про них уже прийнято, але вони не зважають на це та не вiрують.
40. Воiстину, Ми успадкуємо землю й тих, хто на нiй, i вони повернуться до Нас! 41. I згадай у Писаннi Iбрагiма. Воiстину, вiн був праведником, пророком. 42. Коли вiн сказав своєму батьковi: «Батьку мiй! Чому ти поклоняєшся тому, що не чує й не бачить i не порятує тебе нi вiд чого 43. Батьку мiй! До мене прийшло знання, яке не було вiдкрито тобi. Iди за мною, я поведу тебе прямим шляхом! 44. Батьку мiй! Не поклоняйся шайтану, бо шайтан не послухався Милостивого! 45. Батьку мiй! Воiстину, я боюся, що впаде на тебе кара вiд Милостивого й ти станеш приятелем шайтана!» 46. Той вiдповiв: «Невже ти вiдступишся вiд моїх богiв, Iбрагiме Якщо ти не вгамуєшся, то я справдi поб’ю тебе камiнням! Залиш мене надовго!» 47. Сказав Iбрагiм: «Мир тобi! Я проситиму прощення для тебе в Господа, воiстину, Вiн — поблажливий до мене! 48. Але я зрiкаюся вас i тих, до кого ви молитесь замiсть Аллаhа. I я звертаюсь до Господа мого. Можливо, Вiн не вiдмовить менi в цьому, i я не буду нещасним». 49. Коли полишив вiн їх i тих, кому вони поклонялися замiсть Аллаhа, Ми дарували йому Iсхака та Якуба й зробили їх пророками. 50. Надiлили Ми їх милiстю Нашою й лишили про них високе, правдиве слово! 51. Згадай у Писаннi Мусу — вiн був щирим, був посланцем i пророком. 52. Покликали Ми його з правого боку гори, наблизивши до Себе, й розмовляли........