*** (ВОНА)
Я без тебе, мов міцна кава,
Не кидаючи цукор і молоко…
І проводити тебе зранку,
Так не хочеться… Подивлюсь у вікно…
Почекаю, допоки за рогом
Зникне твій силует…
Я у відчаї, та в тривозі,
Приготую собі омлет…
Так в халаті посиджу трохи,
Спланую сьогоднішній день…
І ліниво, без посмішки навіть,
Гіркою кавою здолаю мігрень…
Я нафарбую вії і губи,
Волосся зберу в пучок…
На тілі лишу запах парфумів…
І сили стисну в кулачок…
Геть забула, що є ще кіт…
Якого треба нагодувати…
Ну шкідливий… Ну як ти міг,
Не заходь до моєї кімнати…
Наче все… Гаманець, телефон, ключі…
Не забути змінити взуття…
Ти бешкетнику, віднині цар,
В цьому храмі, та лише сьогоднішнього дня…
Вже спустившись на перший поверх,
Повертаюсь назад, бо забула,
Чи виходячи із квартири,
Я двері свої замкнула?
Замкнула… Даремно вернулась…
Ну нічого, вже знаю напевне,
Що все має бути в нормі…
Я ж кота завела не даремно…
На зупинку прямую та раптом,
В мене падає телефон…
Нахиляюсь його підняти,
Через силу, напівсон…
Наче цілий… а он тролейбус,
На платформі біжу чимдуж…
Дістаю дві гривні з кишені,
А довкола півсотні руж…
Якісь люди приємно гарні,
Всі з усмішкою на лиці,
Та і небо сьогодні безхмарне,
А я йду, де одні манівці…
Там тролейбуси вже не ходять,
І одні бетонні споруди,
На роботу іду як на свято,
Та із вздохом на повні груди…
Я працюю сьогодні до шостої,
Треба швидше бігти додому,
Бо мій любий прийде голодний,
Має бути вже все готове…
Десь з годину кручусь на кухні,
Накриваю що маю на стіл…
Ти приходиш з роботи ніякий,
Без бадьорості зовсім і сил…
Я цілую тебе… Сумувала…
Так чекала, твого приходу
І вже випила кави не мало,
Так втомилася від народу…
Почекаю, як вийдеш із душу,
Повечеряємо разом…
І ми створимо просто тишу,
Геть без галасу і розмов…
Після цього, мов цукор у каві,
Ми розчинимось сам на сам…
І кохані руки, ласкаві,
Будуть бігати по тілам…
*** (ВІН)
Прокидаюсь зранку о сьомій…
Чищу зуби, вдягаю шкарпетки…
Застібаю прасовані брюки,
Запанки пхну у манжетки…
Йду на запах міцної кави,
І на тости із твердим сиром…
Ти чарівна стоїш у халаті,
Ти прекрасна, а я щасливий…
Обійму, доки миєш посуд,
Ще хвилинку з тобою побуду,
Ну а запах твого волосся,
Я до вечора буду чути…
Поцілую тебе і поїду,
На роботу 20-тим маршрутом,
Там тролейбуси вже не ходять,
Ходять тільки похмурі люди…
На зупинці провірю кишені…
Гаманець, телефон ключі…
Наче все є, та в оселі,
Залишилася та, що вночі…
Що вночі ніби ніжна троянда,
Обіймала і дотиком тим,
Зрозуміти дала, що кохана,
Не заміниться вже ніким…
Я відбуду нудну роботу,
Паперову, без творчих справ…
Я так хочу скоріш додому,
Там цілунок тремтить на губах…
Я лечу по швидше в квартиру,
Відриваю двері вхідні,
Ти чекаєш мене в коридорі,
Та я втомлений, руки брудні…
Побіжу швиденько у ванну,
Ти вечерю накрила вже,
Я чекаю опісля, допоки,
Ти смакуєш своє драже…
Почекаю, як вийдеш із душу,
Повечеряємо разом…
І ми створимо просто тишу,
Геть без галасу і розмов…
Після цього, мов цукор у каві,
Ми розчинимось сам на сам…
І кохані руки, ласкаві,
Будуть бігати по тілам…
Myself Marko
15.06.15
Koshova M.M. (Myself Marko) еще тексты
Перевод Translate.vc
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 3