На гачку поруч з моїм столом
Висить самотній напульсник.
Я одягаю його
І згадую нашу першу зустріч
Там, біля колій.
Ти стала моїм сьомим коханням
І третім Коханням.
Твої каро-зелені очі пронизали моє серце
І мою душу.
Це одна з таких ран,
Які ніколи не загоються.
Але це один з тих шляхів,
Якими я йтиму завжди.
Будь-хто може знайти цей білий порошок,
Який загоює все.
Але я не хочу його шукати,
І не знаю, де його знайти.
Чому приїздила?
І чому поїхала?
Чому не приїхала 30 лютого?
І чому не залишилася назавжди?
Rostik еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1