Ольга Богомолец, Игорь Жук - Любовь Нансена | Текст песни

• Тексты песен
• Ольга Богомолец, Игорь Жук
• Любовь Нансена

ЛІНА КОСТЕНКО

Любов Нансена

Я кохаю Вас, Єво. Не виходьте за мене заміж.
Не кажіть мені "так", хоч і тяжко буде мені.
Я Вас прошу, ні слова. Усе передумайте за ніч.
Добре зважте на все, і вранці скажете: ні.

Світла мрія про Вас співає мені як сирена.
Прив'яжуся до щогли і вуха воском заллю.
Розумію, це щастя. але щастя - воно не для мене.
Я боюся Вас, Єво. Я вперше в житті люблю.

Моя Пісня Пісень! Золоте пташеня мого саду.
Корабель попливе, я не вдержу його в берегах.
"Фрам"- це значить "Вперед". Ви залишитесь, Єво, позаду.
Бо до серця підступить вічний пошук у вічних снігах.

Тиждень буде все добре. цілуватиму Ваше обличчя.
Може, навіть, не тиждень, а цілі роки минуть.
Будем дуже щасливі. Але раптом Воно покличе.
Ви зумієте, Єво, простити це і збагнуть?

Ви не будете плакать? Не поставите душу на якір?
Не зіткнуться в мені два начала - Ви і Воно?
Я без Вас нещасливий. А без нього буду ніякий.
Я без Вас збожеволію. А без нього піду на дно.

Ваші теплі долоні і мої відморожені руки...
Як вуста відірву від такої сумної руки?
Чи зумієте жить від розлуки і знов до розлуки?
А якщо доведеться чекати мене роки?

"Фрам" застрягне в льодах... А якщо не вернуся я звідти?...
Я ж собі не прощу! А якщо у нас буде дитя?!
Ви, така молода!.. Ви, що любите сонце і квіти!
- Я люблю Тебе, Нансен! І чекатиму все життя.

Все, що є найсвятіше в мені, називається Нансен.
Хай співає сирена, вона перед нами в боргах.
Я сама розіб'ю об "Фрамові" груди шампанське,
Як покличе тебе вічний пошук у вічних снігах.

Моя Пісня Пісень! Вічний саде мій без листопаду!
Ти відкриєш свій полюс. Тебе не знесе течія.
Подолаєш сніги. Все залишиться, милий, позаду.
"Фрам"- це значить "Вперед". А на обрію буду я.

ПЕРЕВОД
источник ...
Любовь Нансена

Я люблю Вас, Ева. Не выходите за меня замуж.
Не жалейте меня, хоть и будет тяжело мне.
Я Вас прошу, ни слова. Все передумайте за ночь.
Хорошо взвесьте все и утром скажите: нет.

Светлая мечта о Вас поет мне, как сирена.
Привяжусь к мачте и уши воском залью.
Понимаю, это счастье. Но счастье — оно не для меня.
Я боюсь Вас, Ева. Я впервые в жизни люблю.

Моя Песнь Песен! Золотой птенчик моего сада…
Корабль поплывет. Я не удержу его в берегах.
«Фрам» значит «Вперед». Вы останетесь, Ева, позади.
Так как к сердцу подступит вечный поиск в вечных снегах.

Неделю будет все хорошо. Буду Ваше лицо целовать.
Может и не неделя, а несколько лет пройти.
Будем счастливы очень, а потом оно станет звать.
Вы сумеете, Ева, постичь это и простить?

Не поставите душу на якорь? И слезы лить непрестанно?
Не столкнутся во мне два начала — Вы и оно?
Я без вас несчастлив. А без него никакой я стану.
Я без Вас с ума сойду. А без него пойду на дно.

Ваши теплые ладони и мои отмороженные руки…
Как оторваться от грустной руки губами?
Как сумеете жить — от разлуки и до разлуки?
А если придется Вам ждать меня годами?

«Фрам» застрянет во льдах… А если не вернусь — ведь льды…
Я ж себе не прощу! А если будет сын или дочь?
Вы же молоды так!.. Вы, любящая солнце и цветы!
— Я люблю тебя, Нансен! И буду ждать день и ночь.

Самое святое во мне называется Нансен.
Пусть поет сирена, она перед нами в долгах.
Я сама разобью о грудь «Фрама» шампанское,
Когда позовет тебя вечный поиск в вечных снегах.

O, Песнь Песней! Вечный мой сад без листопада!
Ты откроешь свой полюс. Теченье тебя не снесет.
Снега победишь. Все останется, милый, позади.
Я буду на горизонте: «Фрам» — это значит «Вперед».