Написати би хітяру, але де ти моя муза, Напевно з іншим катетом, моя гіпотенуза Раз я, заслужив такого до себе ставлення... Ти ніколи не побачиш мене, і мої досягнення!
Давай мотай як завжди, постав лайк! Але краще пісню вимикай… Ти ніколи не полюбиш лайф… Але віриш, що потрапиш в Рай! Тут мистецтво ні до чого, тут все клониться до того, Що зневіримось у Бога, але дорога все ще довга, Подряпана підлога, і все це в мене вдома… Веди до психолога…! Та що там до психолога, та давай до психіатра, І я ніколи не побачу, свого зеленого театру, Навіженому не розкажуть, для мене там нема тем, Нема в мене театру, за те буде власний Аркхем!
Написати би хітяру, але де ти моя муза, Напевно з іншим катетом, моя гіпотенуза Раз я, заслужив такого до себе ставлення... Ти ніколи не побачиш мене, і мої досягнення!
Коли йде все верх дном, я умію посміхатись Це моя сильна сторона чувак, а ніяк не слабість, Бути оптимістом, не забороняють закони України, То не розказуй мені казки! - я вже не дитина! Це ти як підліток наївний, все що кажуть - віриш, Йдеш на зустріч тим, кому ти точно не потрібен, А тих хто допоможе, ти в безодню кидаєш... Ти ж це добре знаєш. Але скільки б не писав, я теж наївний дурень, Вже не повернути мою музу, незастраховане майбутнє, Заради тебе я дияволу душу продав би, Але боюся наступити на ті же самі граблі.