печальний погляд. мила, чому ти сумуєш? не три очі, посміхнись. куди ти прямуєш? я все той же, який щиро був завжди поруч, який дивився на небеса, і підносив тебе угору.
вибач, я більше не твій. та що там? сама винна. тебе не виню. все той самий самотній хлопчина. коли не вистачає твого погляду - мовчу. чуйно вдивляюсь вдаль, але твого голосу не чую.
скажу одне :"я змучився шукати тебе в тобі", ніколи не була моєю, я ж, був твоїм завжди. зараз аж смішно, тепер все в точності до навпаки, "не цінуєш - поки не втрачаєш" - правдиві рядки.
був готовий дарувати кожного ранку квіти, залоскотати, поцілувати, і посміятись мов діти. фігури розставлені, остаточний хід зроблений, залишайся зі своїми, в яких маски підроблені.
тебе ніхто не покохає, так як я кохав, ніхто не чекатиме стільки, скільки я чекав. знаю, шкодуєш, час назад не повернути, не здуваймо ж порох, з полички "забуте".
тебе ніхто не покохає, так як я кохав, ніхто не чекатиме стільки, скільки я чекав. знаю, шкодуєш, час назад не повернути, не здуваймо ж порох, з полички "забуте".
десь, колись, заглянеш хлопцю в вічі, захочеш перстень на безіменному, подумаєш двічі. наче пройшла вічність, а все наче вчора, він не відвідає тебе, коли будеш хвора.
він не готовий носити тебе на руках, він не в курсі твоїх душевних травм. його мало цікавитиме твоє минуле, він не знатиме, що ми обоє в ньому втонули.
запитаєш, як там я? та все так само. багато дівчат навколо, покохав одну до нестями. часом не сплю, пишу їй від серця рядочки, кому, як не тобі, знати, які вони залишають слідочки?
в цілому все той же, якого ти знала. все той же романтик, якого ніколи не кохала. був забавкою в руках, коли втратила - зрозуміла, стала мавкою в думках, така одинока, і така мила.