Анна: Усе життя на мої двері замок хтось чіпляв, я не вірила що я полюблю.
Ганс: Я думав про те саме, тому що я усе життя свого десь місця шукав. І зрозумів чи підказало шоколадне фондю.
Анна: Це воно (Ганс:Це воно моє місце). Обличчя це.
Ганс і Анна: Я сміятись ладен (ладна) на все життя немов все одімкне любов! Буде так знову і знов. Я віддаю любов мою, мою, мою, мою. Все одімкне любов.
Ганс: Якесь послання.
Анна: Що?
Ганс: Ми майже одна ком...
Анна: ..Панія!
Ганс: Ти вкрала в мене з язика!
Анна і Ганс: Я вперше бачу щоб хтось думав те що й я! Цур! Цур два! Синхронність це розумова кохання передумова.
Ганс: І ти!
Анна: І я!
Анна і Ганс: Ми як голуби! (Ганс: Прощавайте.) (Анна: Прощавайте.) Минулі жалі. За водою серце відійшло. Все одімкне любов! Буде так знову і знов. Я віддаю любов мою, мою, мою, мою! Буде так знову і знов.