Тяжко стогне земля, Крук у небі. Рани змиє вода – Нема і не треба нам. Ми зможемо жити так, Ми змушені. Всі побачили в небі знак, всі спокушені ним Спокушені...
Всі згадали, та вже не треба, Всі згадали та час забути Кров у полі та крук у небі, А інакше не мало бути.
Дощ давно омина поле бою, Літописні слова повні болю Там, де сонце зійде тінь від храму, Пам’ять в серце ввійде хрестами, хрестами.
Всі шкодують, що снів немає, Всі сумні, та не хочуть спати. Всі раби вже давно повстали, Час і нам очі підійняти...
Нас загублять віки – це спокута, Владний порух руки Віра скута ярмом І всім нам вже час у бій до смерті, Пам’ять віра і наші сни – За все це варто вмерти нам! За все це варто вмерти нам...