Наш маленький однокімнатний світ, Де щоранку на кухні сонце встає… Де кожна лінія на спільній стіні, Не дає забути про те, що в нас є… Всі проходять поруч. Далі ідуть, Золотими доріжками ліплять майбутнє, У наших стінах осіння суть, Найдрібніше наше не дає забути…
Наш маленький однокімнатний світ, Легко бачити крізь скло незнайомі обличчя, Ділитися думками.. розпивати вечори, У компанії твоїх невідкладних звичок..
Сумувати не лишається ні сили, ні змоги… Хай там що, хай куди, незалежно від часу, Я лишаюся тут, нереально прекрасно… Не давай забувати про те, що ми маємо, В однокімнатному світі ми цілий космос тримаємо..