Я три години читаю листівки, Через негатив близкучої плівки. Згадую минуле,все що промайнуло, Як мене у світ колись затягнуло.
Як моя душа в це тіло залетіла, Як моє серце кров мов вино розлило. Покотили по усьому світу мені на втіху, Але колись один ведмідь наступив мені на вухо.
Навкруги стало глухо від святого Духа, І тоді я зрозумів навіщо Бог мене сюди привів. Але не зрозумів що таке є спів, І тоді намалював свої тисячі малюнків.
А тепер по тих малюнках і по тих картинках Згадую в яких я проживав світах. Одного разу у новинах сказали:все перетвориться на прах. Я давай читати свою долю по малюнках.
Мої дитячи,мої малюнки На білому папері якісь візерунки. Мої дитячи,мої малюнки На білому папері якісь візерунки.
Ось настало те про говорили у новинах, Але виявилось це лише для королів – крах. Але і я каюсь у гріхах, Подивляюсь який день у календарях.
Мабуть з 7 на 8 другий місяць року, Як бачили пророки все піддалося шоку- Хитрі президенти і хитрі депутати Ховали за свої щоки,свої мандати.
Я згадую миттєво усі свої малюнки На яких були таємні візерунки. Космос і галактики, ракети і Земля. Це було не зря ,це було не зря.
Бо зійде і наша народна зоря- Скинемо з трону пузатого царя. Це буде наша доля наперед в архів. Я це взнав читавши свої тисячі малюнків.