Віддираю рану, як рану. А як летіла! А як горіла! Ми живемо надто мало, щоб страждати, Надто мало, щоби тліти. Бур’яном завелися ілюзії, Доглядаючи його, ти знищуєш себе. Піддайся спокусливій юності І скажи собі: \"Carpe diem\".
Відриваю дійсність від марення. А як бажалось! А як кортіло! Відправляю пам’ять в дальне плавання. Ми надто крихкі, коли надто щирі. Венами протікає молодість, У очах - надія на наступний день. Не марнуй на старечу поміркованість А просто... Сarpe diem.
Відділяю жагу від совісті. А як ховала! А як марила! Зрада часом розумніша вірності, Медом солодким липне і втягує. У повітрі пахне безтурботністю. Розпрощайся з планами на день. Не притишуй серця голос. Сarpe diem.