Піднімалась я у синю вись, Під своїм крилом сховавши небо, Несміливо так дивилась вниз, Знала, що мені туди не треба. На землі багато так брехні, Та є іще сліди надії. І вві сні до себе кликав ти, І я летіла знов до мрії!..
Приспів: Цілого неба мало... Крила свої зламала, На землю дощами впала З висока! Цілого неба мало... Без тебе життя не знала... Його на землі шукала - І знайшла!..
Небо, ти мене за все пробач, Віддала себе йому одному! Говорила я душі: Не плач! Серце виривалось, мов з полону. Та змогла повірити в любов, Душа кричала знов: Отямся! Синя вись благає: Зупинись! Без бою все одно не здамся!