Знаєш а вона його кохає досі Наперекір оцій проклятій долі Наперекір усім хто її знає Бо вона його чомусь кохає Пройшло уже чотири роки Коли зійшлися дві дороги Травневий ранок,чорні-білі сходи І він почув її тихенькі, милі кроки А потім зустріч, ніжні поцілунки Отак розпочались ці стосунки І все було б перекрасно,якби він не пішов але він не вірив шо це була любов а в чому вони винні,це питання небесам які чомусь мовчать і не вірять в чудеса скажи а навіщо ми зламали наші долі зігравши у спектакті зовсім інші ролі можливо наша гордість а можливо страх
приспів Усе закінчилось і долі не змінити а їх любов не можливо пояснити ТИ хочеш повернути все назад І цей травневий блюз який малють небеса
а вона його чомусь завжди чекала бо кохала і тому мабуть страждала мимовільні зустірічі і білі квіти які не дозволили їй тоді радіти а він хотів її тоді лише забути алкоголем, який допоміг йому збагнути що це були прекрасні почуття які він шукав усе своє життя вони зійшлися знову, десь зимою і все було б чудово ,так чудово якби вона йому повірила і трішки почекала та вона пішла, хоча його кохала... а тепер ми боїмось собі зізнатись що лікуємся не тими і не зуміли дочекатись ми обоє потонули в минулому коханні і очі видали усе, ми живемо в сподіванні
приспів Усе закінчилось і долі не змінити а їх любов не можливо пояснити ТИ хочеш повернути все назад І цей травневий блюз який малють небеса [by mara…]