Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучивсь, любив,
хтось з них почав і ними ж і закінчив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Любов - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
19:43 еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1