Все, що у мене є – твій віддалений голос, Від якого в мені, як в воді, розходяться кола; Вони кольорові, пахучі і теплі (о де я?!), Як твій живіт, як любов, зрештою, як батарея.
Все, що у мене є – твої кольорові світлини, Папка в лептопі, п’ятнадцять фото, і довгі, як зими, Вії твої, зіниці, котрі бувають веселими, добрими, злими, Вони вдивляються в мене і я зливаюся з ними.
Все, що у мене є – в телефоні твої есемески, Короткі, веселі, безглузді, довгі, ранкові, На шкірі моїй проступають, як палімпсести, як фрески, Я – згусток для тебе квітковий тепла і любові.
Все, що у мене є – тіні, що довжаться, тіні, У хитросплетінні мене і тебе, нічний і осінній – Спомин, Далекий, як ти, і нестримний, мов стогін, Пахучий, колючий, так ніби ми спали на сіні,
Ніби навколо ліс і над нами – так близько – небо, Ніби в тобі зовсім не я, а безмежне гаряче небо, Все, що у мене є – це квиток до тебе, Це квиток до тебе, квиток до тебе.