Я все життя у цій дурній погоні Наздоганяючи гірке кохання Тікаю кожний день від болі Та ця надія вже мабуть остання Не маю сили щось складати Бо рими стали зовсім інші І я пишу тепер лише для неба Бо ніхто не розуміє мої вірші А я тону у цьому алкоголі Який рятує серце що розбили Не рахую я тепер оті зірки На які дивитись ми любили І оця самотність, поглинає душу Розриваючи мене із середини Останні ночі – неможливо спати Бо у снах твоє відлуння лине А я хочу зникнути і все забути Бо нема сили вже терпіти Мабуть прийдеться випити отрути І присмак болі знов відчути
Приспів В холодних долонях скривавлене серце тримаю Подерте, у ранах, що оживе вже не чекаю Вона вже не б’ється просто тихо скулить Не має вже сили, до болі кричить
І чомусь піаніно так тихо звучить Пом’яті акорди, тай серце болить Все як завжди, не має спокою Програв я війну, та ще готовий до бою Сіре небо і ранки в тумані Скоро зірвуся, вишу вже на грані Боюся кричати, бо сили не має А смерть не далеко, мене вже чекає Отруєні мрії поглинають всі сни Знову там яма і надпис «моли» Час не лікує, він повільно вбиває Постійно знайоме у людях шукає І за полум’ям болі слідує злива Бо любов знов сльози пролила А зірки десь, в безоднях зникають Закохані їх в вікнах завжди шукають Знаєш і я так сумую сьогодні Бо ночі без тебе нестерпно холодні
Приспів В холодних долонях скривавлене серце тримаю Подерте, у ранах, що оживе вже не чекаю Вона вже не б’ється просто тихо скулить Не має вже сили, до болі кричить [by mara...]