Я є породженням мрії. Ти мене бачив уві сні; Там цілував мої вії, Більшого ж навіть й не смів… Ніч, то мені запорука, Що ти не зникнеш у млі. Це невідома наука – Жити на небі й землі… Вже майже світає, День спів твій краде, Мене це лякає, Ти інде-ніде… Його відпущу, нехай ниє дощ, мов маля. Вогонь пригощу і знову піду навмання… Безсоромно січень у грі цій веде, Але жодних свідчень ніхто не знайде… Його відпущу, нехай ниє дощ, мов маля… мов маля… Ніяковію і млію, Тільки-но все зрозумів. Я наче тиша і біль ллю. Тим перемовини й вів… Якась дивна сила Між світів нас трима, Хтів лишити крила, Та все це дарма… Його відпущу, нехай ниє дощ, мов маля. Вогонь пригощу і знову піду навмання… Безсоромно січень у грі цій веде, Але жодних свідчень ніхто не знайде… Його відпущу, нехай ниє дощ, мов маля… мов маля…