Вночі гриміло, вібрація плила по тілу В цей майже понеділок блискавки часто летіли А я завис на виставці із висновків Здавалось що навмисне злива проливала спів Стихія душить килим з пилу Краплини на спину і ти частина цих мокрих картин Щастить, бо начебто все без провин Хоч не поблизу мила, знаю що я не один Тими мотивами вбивав години Рима веди мене за руку у свої глибини Коли від тебе ні новини, я не винен І від нудьги скоріше втомлюся аніж загину Я вніс платіж, будь ласка віддавай належне Бо від крадіжок залишатимуся незалежним Беззастережно унеможливив дощ фальшиве Тому по кайфу злива, що не піддається впливу
Злива, злива змиває грим, робить вразливим Думки стікають як краплини по дахах похилих Похмурих, пробігаючих по поглядах не щирих Не вартих навіть цих віршів… за вашу зневіру!
Небо сховали хмари вітер роздягав тополі Я чекав дощу і час від часу простягав долоні В полоні сірих буднів потайки з’їдала рутина Тому по-кайфу злива, та, що не проходить мимо Порину на садибу певного сорту ідей Бо кожен часом типу пробігаючих мокрих людей Коли тиждень як день і жодної плідної справи Тільки прикро меншості вдається додати приправи Зламати правила і діяти не зазвичай Знайти те паливо, що живить мрії, відчиняє Двері у світ де відчай осторонь блукає з краю Як неприкаяний і я так деколи блукаю... ... блукав, коли обдумував протест Прощався з розумом, або стимулював прогрес І дощ це ніби тест, натяк на щось важливе Тому по-кайфу злива, та, що не проходить мимо...
Злива, злива змиває грим, робить вразливим Думки стікають як краплини по дахах похилих Похмурих, пробігаючих по поглядах не щирих Не вартих навіть цих віршів… за вашу зневіру!