Знаєш, кохана, пройшло немало часу З миті тої, коли Тебе уперше бачив, Стоїш така несамовита, мила і маленька А усмішка Твоя водночас рідна і гарненька Я погляд перший пам’ятаю, що подарувала Своєю неповторністю ураз зачарувала Підняла до небес і враз опустила Мене навіки у полон свій запросила мила Згадай ту мить, як ми стояли вперше Дві різних людини але єдине серце І хай стояла Ти, задерши ногу, в дивній позі Я знав – це не перший сюрприз, і в ітозі Прекрасних моментів на пальцях не злічити Переживем розлуку і будем далі жити Моя жадана, кохана, сонечко Киця, зайка, моя маленька донечко
Знаєш рідна, Тебе я відчуваю В кожному подиху Тебе одну шукаю Плаття червоне і шапка вовчиці Хай Ти не носиш, та знай - пригодиться А та верба що Ти так обіймала Хоч вона й тріснула, та ТИ не впала Знаєш чому, а тому що зі мною Знай кохана Ти в безпеці поряд Ти така ніжна, тендітна, рум’яна ТИ така тепленька, моя кохана Серце для Тебе сповна відкрите Попа шикарна, заходьте одіті Танці і дружба спочатку були А тепер стали нерозлучними ми Ти просто чудо рідна моя Дякую долі, зв’язала вона