Ніч яка місячна, ясная, зоряна,
Видно, хоч голки збирай,
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!
Сядем укупочці тут під калиною,
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею
Стелиться в полі туман.
Став ніби чарівний, промінням всипаний,
Чи загадався, чи спить?
Ген на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить.
Небо глибоке, засіяне зорями, –
Що то за божа краса!
Зірки миготять он попід тополями,
Так одбиває роса.
Ти не лякайся, що свої ніженьки
Вмочиш в холодну росу.
Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках віднесу.
Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло – ні вітру, ні хмар,
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке як жар.
409. Цісик Квiтка еще тексты
Другие названия этого текста
- Квітка Цісик - Ніч така, Господи, місячна, зоряна (1)
- 409. Цісик Квiтка - Ніч така Господи місячна зоряна (0)
- Квітка Цісик (Kacey Cisyk) - Ніч така Господи місячна зоряна (0)
- Квітка Цісик - Ніч така місячна зоряна ясная (0)
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1