По Небу ніч розкидала перлини,
Зоряною ниттю виткані перини.
Під головою подушка із хмари –
На Землю промінь Місяцевої фари.
У вечірнім Небі палає диск:
Прожектором він з висоти униз.
Ілюмінатор в інший вимір –
Космічних рук таємний витвір.
Тунелем є він між світами –
Вікном у паралель незнану.
І душі мчать на його блиск,
Як співчуття на обеліск.
Іде кіно на полотні ночі,
Коли Земля закриє очі.
Унизу занавіска на антракт –
На сцені Неба перший акт.
01.11.08.
4ell
4ell® еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1