Ти подивись, Навколо тільки вітер, Небо, наче в білих квітах, - Наче хтось усе змішав, З нами так пожартував. Я вже втомився тримати кран. Мені здається, Що я не останній... Сходи ці до зірок... До зірок...
Мене в оселю ведуть Світло наче радості, Дадуть втомити спрагу Водою просто з крану. Шарфом горнуть, Так наче листя восени. Ніжніше не буває А що ти ще чекаєш Від людей, яких ти знаєш?..
Лише хвилину, Важкі години, Бурхливі моресні Дороги до берегів...
Я шукав їх, я знав, Недалеко вони, Мене манили, полонили так легко Хотів запам'ятати Кожен скрип по снігу босих ніг. Мене, можливо, знайдуть В місці, що минають всі сніги. Я буду тихо спати І нічних вогнів шукати Зовсім трохи небагато...
Лише хвилину, Важкі години, Бурхливі моресні Дороги до берегів... Яскравих вогнів моїх - Я вклав усю душу в них...