Брате, пам’ятаєш, ту, мою останню, Про яку я говорив, що то моє кохання? Ну так от, забудь, забудь за все, що говорив, Бо то був лиш порив, то були рефлекси, Ну, ти ж пам’ятаєш, вона була сексі? І не більше… Хоч я і написав їй кілька віршів, Присвятив парочку пісень, Але прийшов той день, коли я про то жалкую, І хочеться запитати в себе – бля, якого хуя? Нахуй я то робив? Мабуть, таки любив, Мабуть, щось відчував, хоча давно вже знав, Що кохання – гостра штука, та я лишився щирим до кінця, ну а вона.. реальна сука…
п.с. при записі текст був не збережений чи переданий не повно або не в наданому варіанті. Как би похуй.