Твою усмішку ненавиджу - Несправжня вона! Ще на цю виставу подивлюсь, Та знаю - це брехня! Не треба брехати мені, Не треба. Розумієш ти уже сама,- Це лиш почуття. І бачиш сама, що все це фальш, Говориш йому слова: «Не треба брехати мені! Не треба, не треба, - гримасу зніми!» Я думала змінився ти, Але вже бачу – це лиш мрії.
Я на одинці побуду ще, Ти не чіпай вже, не чіпай мене! Я сама лиш поплачу і…- Розіб’ю свої мрії!
Свою мрію я плекала, Кохала її. І від тебе я чекала, Щоб ти був не такий, - Малювала усі кольори, А тепер, а тепер, вмирають вони! Я думала змінився ти, Але вже бачу – це лиш мрії.