Мороз шматками віддирає шкіру, Та душу гріє й звеселяє спів. І Слово кожне я кричу щосили. Ножем повітря розтинає гнів.
Горить вогонь і Серця чути ритми. Як кулі, що впиваються в метал. І барикада з войовничим криком Ламає щільність беркутівських лав. Ми стоїмо під крижаним брандспойтом. Часу нема ховатись від стрілків. І кригу плавим кровію і потом. Без обладунків б’єм силовиків.
Несеться тінню страхітливе птаство. По гострих кігтях струменіє кров. Нас похитнути нізащо не вдасться. Не вбити Честь, Надію і Любов.