Вона – Свята! Їй, бо нічо не треба: Ні Сонця, ні Вогню, Не треба навіть Неба. Лісів і рік, і щебету птахів, Людей навколо Їй не треба поготів. Вона – Свята! Бо знає на що здатна. І лік веде здобуткам і видаткам: Примножує і платить десятину. Рятує, світить, зігріває безупинно. У вічі дивиться без жалю і страху. Босоніж витанцьовує в снігу. Вона – Свята! Так страшно з нею поруч. Стискає серце металевий обруч. Тікає Думка. Губляться Слова. Вона – Свята! Лише одна вона.