Не зрікся. Не здурив. Не зрадив. Так, згадую щоразу Тебе, Тебе, Тебе! Але... від себе, наче від зарази, Тебе відгородив назавжди. Щоби отрута моїх слів Не руйнувала більше снів І не будила твого дня. Моя, Моя, Моя, Моя Пеня, Яку плачу з боргів перед Тобою, Жбурляє в мене каміння. І, думаю, мабуть, не встою Під тягарем болючого гріха. І день розпочинаю знову Із бою за життя Чи із життям, Що не дає спокою. Отак спокутую щодня Мою вину перед Тобою.