я живу..ні-я виживаю в країні пустих слів,де всі по своєму праві де багато сліз і дорога до раю яка здається реальністю лише під градусом знаю що слова пусті-давно вже втратили значення для людей життя..диктує телебачення а для них ми хто?-просто обєкт для кількості брехнею живлячись втекти..у нас немає можливості і те що головне-нажаль усім бракує я бачу сльози дітей-чомусь їх не хвилює чомусь одна мета-для нас усіх нездійсненна у нас усе стабільно..та не так як треба одне життя,любов,одна дорога прямо один перегляд фільму свого життя позаду ми віримо в історії що нам говорить ящик з бажанням все успіти ми ідемо дальше небачимо навколо нікого і нічого в усіх свої проблеми-погляди,робота неважливо хто там,по підїздах лазить усі живуть ніби з краю,на це немає часу живемо чи існуємо,на грішній цій планеті чи не втратили розсуд,залишений в інтернеті життя одне таке,подвійна в нас прописка поки ми онлайн,поповняється наш друзів список життя у когось глянц-у когось просто матове в когось рахунки-вклади,хтось тяне до зарплати біля кіоску в жмені,рахують здачі а там доми пустують і величезні дачі у кожного із нас,існують свої цінності тверезий погляд,на своє життя у всіх він різний,полягає щастя для когось купюри,для когось це сімя можливо й так,можливо це є правельно та щастя ти не купиш за глянцевий папір усе що створено у світі є для тебе писати треба правельно,свій життєвий твір давно вже було сказано,що головне не слово не те є хто ти,рідна твоя мова результат важливіший,за будь-які розмови а слова це вітер,вітер це свобода давно хтось втратив совість,карєру,репутацію мрії злились в одну,сума грошей мутація піднявши голову до неба,все частіше думаю чому країна плаче?..адже вона є вільною міняє осінь зима,і знову вітер розжене всі хмари впадає в море вода,а я все іще не вірю в чари і я не вірю в дива,вони повз мене проходять можливо десь і існують,далеко я від цих ролей далеко ми від всього..що нам здається реальністю далеко ми від тих..кого хотіли б із радістю делеко щастя..де ти?..до мене обернись моя країна одна,не хочу бачити сліз не хочу чути людей що говорять неправду не хочу чути ідеї які є типу забавні моя країна плаче..втомилася від болю очікуєм фіналу ми важкого бою..