Схилив я голову йду поволі
Дрімучим лісом на самоті.
Падає сніг Наді мною
Кружляє пепіл,в німій глушині..
Безмірна тиша. Спів веселий
Давним-давно помалу стих,
Як хрипла пісня матері твоєї,
Як гомін друзів незабутих.
Іду… Усім чужий, далекий…
Ніхто не скаже: "Брате мій!"
Ніхто руки мені не стисне
В землі холодній і німій,
І коли я впаду безсилий,
Ніхто не спиниться йдучи,
Хіба що вітер полудневий
Крилом пригріє летючи.
Десь є правда...
Та це марнотратство...
там є віра..
Запутана в гаслах..
Не шукай ту силу..
Не бувалих циклопів...
Не падай в кому...
Не забутих потопів...
знущань не боявся я
насмішок постійних, німих.
Правду у серці шукав .
І в думках однолітків своїх..
Хтось сміється, хтось плаче.
шукає відповідь у слові
Не знайшов, та мовчить..
В запутаній дорогі люто кричить
На слові всі чемпіони..
Та слова ті гнилі...
Давно продані герої..
Осівші на мілі...
Against_All еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 2