Давай виключим світло І будем мовчати, Про то, що не можна словами сказати, Не можна писати, не можливо зіграти, А тільки мовчати, тихенько мовчати, Давай мовчати, про те що дівчати Не вміють сховати, не можуть спати. Давай про мене і про тебе мовчати, Мовчати аж поки не захочем кричати.
Місяць впав і темно в кімнаті Як добре, що ти навчилась мовчати, Про то, що ніколи не змогла би збрехати, Про то, що ніколи мені не спитатись. Ми будем з тобою у ліжку лежати, Лежати, як сніг, водою стікати. Ми будемо жадно свої сльози ковтати, А з ними слова, яких не сказати.
Давай помовчу тобі прямо на вушко, Холодною стане чаєва кружка, А ми ще маєм про що полежати, А ми ще маєм про що помовчати. Як світло проб'ється через нашії штори, Ми знову з тобою як всі заговорим, А поки ще темно е в нашій кімнаті, Давай з тобою будем просто...