Коли втрачаєш рівновагу,
Не вистачає вже відваги...
Ти покидаєш світ свідомо...
І забуваєш путь додому!
Невпевненість із ніг збиває,
А тебе біль не забуває...
Розгублено розводиш руки,
Сповільнюється серця стукіт...
Поверненню не підлягаєш,
А доля часу більш не гає...
Тікаєш?... Знову?! Ловиш тишу...
А! Вени ріжеш?! Як це смішно!
Я хочу встигнути добігти,
Я хочу досягти усіх вершин,
Я хочу все на світі вміти,
Життя із гідністю щоб завершить.
Я можу дихати повітрям,
Літати можу, падаючи вниз...
І світом йти не проти вітру,
Я вільна те, що скажуть всі, чинить!
Я знаю, коли все затихне,
Як лише темряву побачу я,
Як не потрібно буде дихать,
Моя свобода стане нічия!
А в небі зірка засіяла,
Як долі наші проклинали час,
Протесту струни вмить заграли,
Коли вони ігнорували нас!
AKRIS еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 2