Я втратив віру в себе, хоча ще вірю в небо Повір мені так треба, так треба
Забитий мозок димом, легені повні нікотину в такі моменти я кудись у небо лину бувало так їбашило, просив похоронить мене вже заживо ну нашо вам і так вже майже не живий пускаю свою душу в вільне плавання на похуї залишаю вам свої слова і цю мелодію, і я не я і не такий яким я був народжений тепер зненавиду мою пародію куди свої ілюзії, полюбому буду вкурсі і в цих конвульсіях, ситий вашими питаннями по горло вже, ну скільки можна ще а знаєш, бувало просто сяду під дощем спогадами вбитий вщент і похуй ніч це була чи навіть білий день в легені набира повітря віддав свої вірші надуті вітром мені без неї було холодно у квітні
Я втратив віру в себе, хоча ще вірю в небо Повір мені так треба, так треба
а я в перетинах одноманітних шляхів серед сирих під"їздів і розбитих доріг де цінність піднімають лиш матеріальну одні бачать сни, другі реальність де цінять статус а не твою душу і потім ставку пливуть своїм руслом мої мускули десь у голові я такий як є, мене не змінить світ рядки оправдання по чорно-білих клавішах вперше і востання я відкриваюсь вам хватить я ситий фальші і час покаже хто тут справжній а хто лажа це проти тих хто правиться суто тим хто з нами респект, тим хто справа нехай не по правилам але надіюся правильно, але надіюся правильно
Я втратив віру в себе, хоча ще вірю в небо Повір мені так треба, так треба
ти хочеш правди, вникай у зміст я реаліст без місця у цьому місті де посту звільняє держ крісло і не умісні тут прикажи нев"їбатьміністрів це тим хто створює коаліції маніпуляцію, інформацію у прессі