Тікай від мене як найшвидше,чуєш я ж не вартий Сидіти поряд з тобою ще й за одною партою Хіба я вперше відчуває те саме тепло,незнайдене ще теорем ,щоб відповісти де воно. Кохання яке в 15 років загубилось між перервами замкнулось .. Так хотілось просто ласки,погляду очей і неба знаєш,що екзамен провалив тому мені не треба.. Привілеїв і чужої втіхи ,я замкнувся в собі. Я забувся в ролі кого я на цій планеті .. Залітаю між кімнати ,там збиваю пепіл.,курити і не варто..я чекаю на моменти Щоб підійти і щоб спитатись як ти? Щоб розказати як запамяталися роки І саме так ніби повертаюся в минуле ,саме так я залишуся тільки лиш твоїм минулим Я задихаюся ,повір не памятавши мрій..квіти які я дарував давно зісохли.. Забути б тебе та я не можу..знову мокну. Не говори, не треба,замовкни! Я задихаюся повір не памятавши мрій.. Квіти які я дарував давно зісохли.. Забути б тебе та я не можу..знову мокну. Не говори, не треба,замовкни!
Памятаю рози, незабуду сльози Я серйозно..хотів щоб було все серйозно Та давно вже пізно ,тримала тоді злість тебе пісня сумна по мотиві мідляка.. Я про100 одинак в своїх думках не хай так буде.. Я просто не забуду те ,чого ще не забуду.. І я змирався.з тим .що час іде а я старію..що забуваю своє небо і ховаю мрію. Віяв вітер сильний ,настрій твій відмінний ,в квітні квітнуть квіти..ми тоді ще діти.. Захопились грою,для мене це була не гра.. -ти запитаєшся-Що? я відповім-Вона.. Та що найпрекрасніша,що теплом зігріє. Що дарує відчуття в пориві дотику рук чуєш серця стук. Шкода що я для тебе не коханий, а просто друг.. Я задихаюся ,повір не памятавши мрій..квіти які я дарував давно зісохли.. Забути б тебе та я не можу..знову мокну. Не говори, не треба,замовкни! Я задихаюся повір не памятавши мрій.. Квіти які я дарував давно зісохли.. Забути б тебе та я не можу..знову мокну. Не говори, не треба,замовкни!