Я завдавав багато болю тобі, відповідала лиш любовю тоді. Коли бували дні здавалось я один, коли майже на дні був твій непутьовий син. Ти любов моя, ти печаль моя, в памяті слова "Все бачать небеса","Все бачать небеса".
Я не хороший син, прошу вибач та не проси, мене тримати все в собі, я виріс, я назавжди. Залишусь тим ким є: самовпевненим і чесним, незнатиму чи побє впевненість належність. Пробач за всі мої поступки і постійні сльози, безцілені прокрутки. Все! Я став серйозним. Вже досить болю, дісталось від Бога з тобою, я хочу просто сповна тобі відплатити любовю.
Пробач за те що часто пю і повертаюсь пізно, але тебе люблю, і так буде завжди залізно. Змінити б заново життя але вже надто пізно, і я плював що ненавидить мене пів підїзду. Що ріс без батька, що бачив і страх, і сльози, але це вище грані. Все! Я став серйозним. І на колінах прошу: "Вибач, Ма, я чесно", залишусь я навіки твоїм сином завжди трезвим.
Я завдавав багато болю тобі, відповідала лиш любовю тоді. Коли бували дні здавалось я один, коли майже на дні був твій непутьовий син. Ти любов моя, ти печаль моя, в памяті слова "Все бачать небеса","Все бачать небеса".
Скільки допкустив помилок, а я й не рахував. Скільки непотрібних слів тобі сказав. Скільки сліз через мене лили твої очі, Мама, просив пробачення, обіцяв, але марно. І я не намагався бути ідеальним сином, можливо завдяки цьому я виріс сильним. Та інколи болить і хочу падати в твої обійми, обійми мене і біль мине. І я не часто молюсь Богу, але знаю вірю в нього. І не твоя вина, що доля нас поставила на дві дороги. ти дорога мені, і я без тебе, як самотній корабель у морі? дивлюсь в небо. Згадую дитинство, як я малий біжу до тебе, а знаєш, Мам, мабуть не треба. Нас розділяє сука відстань,та обіцяю, ти будеш чути голос мій в пісні.
Я завдавав багато болю тобі, відповідала лиш любовю тоді. Коли бували дні здавалось я один, коли майже на дні був твій непутьовий син. Ти любов моя, ти печаль моя, в памяті слова "Все бачать небеса","Все бачать небеса". [2 рази]
Напевно з теплих країв не повернулись птахи, і стало холодно, чому буває так завжди? Ти вже давно не відчуваєш маминого тепла, я став черствим, і замерзла твоя душа. І над будинком тихо падав сніг, я оглядався, і він повільно на асфальті просто приземлявся. А з ним роки пішли, і появились інші сніжки.