Приспів: І все на жаль не так, ми стали стомленні, | Холодні букви пишем в повідомленні. | Дурні образи на останок осінню, | Залишусь зранку одиноким з гостею... | (2)
Ці вуста солодкі в мить чужими стали І рука холодна, та, що обіймала, Тут так темно, ти заховалась в тиші, Я шукав сліди, я чекав, що ближче. Ці написані слова, стерті номера із книги, Та для мене ти була серцем, вишкрябаним з криги. І ось тут, мабуть, я був гостем у твоїй програмі. Ти слова мої забудь, що кохання не тане, А ночами темними я часто з нервами І так даремно вірив - ти моя. Напивався з осінню, накрившись постіллю, Не вірив зовсім, що душа жива.
Приспів.
І тут знову все заново, казинова нещасний, Я просто зараз сміюсь і супер-класно Власне я просто-напросто стер Всі твої питанні про кохання, відданість, щирість, В мене на вечір плани: десь зависнути до ранку, Де є випивка і море дурнуватих жартів, А ти лошарік плюс щирий дибіл. Ой, пробач, я, мабуть, тебе образив, не плач. Напиши новенький віршик, де ти нашка сядь Романтика, квіти, і всі твої тупі зізнання Викликають тільки сміх, запинись, паря. Я - твоє друге \"Я\" і я сильніший, Знаєш, є причини викинути примітив І всі твої соплі, і я часто з нервами, І так даремно вірив - ти моя. Напивався з осінню, накрившись постіллю, Не вірив зовсім, що душа жива, А ночами темними я часто з нервами І так даремно вірив - ти моя. Напивався з осінню, накрившись постіллю, Не вірив зовсім, що душа жива, І все на жаль не так, ми стали стомленні...