Місцями вітер, відстань помітна, | Між нами крига – не полюбила, | Без тебе я не проживу ні дня... | (2)
Дивовижно: я насамперед тобі подякую, Та ну, без всякої іронії. Уяви, що зараз я пишу тобі листа. Ну перестань, не треба цих слів: "Типу ти класний, але..." - короче все зрозумів! Знаєш, а я вже звик, чесно, що якщо відчуваю, Значить їй не пара вже, і треба вже - і тут так сталось... Поцілувались по п'яні, легкий момент пристрасті, А з ранку – в мене нові рани. Ні, я не влюбчивий, Просто хочеться поділитися своїм теплом з душі, Така вже я людина... Лінивий і все більше втрачаю інтерес до життя, Бухаю з пацанами, хоча вже двадцять два... Я знаю, що є вихід, просто я його не бачу, Бачиш, який я поганий, ти вартуєш кращого! Щоб віддавав тобі він ласку, Я зафарбую свої вікна чорною краскою... Ти прекрасна, чесно, і ми відкрили секрети, Було холодно, лавочка, гріли сигарети... Я дякую тобі за цей один єдиний вечір, За твою усмішку, за твої ніжні плечі...
Місцями вітер, відстань помітна, | Між нами крига – не полюбила, | Без тебе я не проживу ні дня... | (2)