[Таня казала не раз "Гура, ми не пара", ладно без образ, знаю що ти добре знала. Ще в школі памятаю я їбав собі мозгі, як підійти до тебе, бля як заїбали всі. Таня була в десятому як і я класі, Танюша тіпа вчилася, а я тіпа квасив. Ще в чотирнадцять я всім книжкам сказав "Па-па", з кульочком на уроках, бувало їх нема. Я був нещасний, ну прямо бідолаха, Танюша на мої вітання мене слала нахуй. Мутив я, знав, але це було пізніше, так через років три,хоча шо це рішить. Таня красотка і пазітівний человек, а я в красовках і з вигляду став тупо шрек. Я знаю пройде рік ну там може два, Танюша - мама, а я писав про це слова.
Я не шукатиму тебе, біль просто танув, Таня. Колись ти манула мене, та не було кохання. Я не шукатиму тебе, біль просто танув, Таня. Колись ти манула мене, та не було кохання.
А я стояв на вулиці, холодно, був мороз, для неї в руках тримав букетик білих роз. Думав достукатися до неї, думав буде моя, та тупо простояв біля її дому, бля. Я до нестями закоханий був чесно, а інші дами ну з нимми так не інтересно. Цікавий факт - я побив напевно усі рекорди, я кохав - вона ні і так пять років. А я дурак наіївно вірив, мріяв - буде сімя, сина назвем андрієм, дочку - як вона захоче. І кожну ніч для неї я писав свої вірші, подумав - непогано, так і перейшло в пісні. Непамятаю як, але ми стали спілкуватись, нам по девятнадцять, і ми цілувались. Я перестав навіть бухати, думав ось воно, та це була уява, року два два нуля восьмого.
Я не шукатиму тебе, біль просто танув, Таня. Колись ти манула мене, та не було кохання. Я не шукатиму тебе, біль просто танув,Таня. Колись ти манула мене, та не було кохання.[VAN]]