Я не шукав тебе у снах. Я не старався. Я просто так зненацька. Просто закохався! Навіщо ти давала шанс і повернула тягу. Якщо чудово знала, що тебе не стяну. І в серці зараз біль, чомусь він не згасає! Чомусь я ще в руках, чомусь себе тримаю. Я курю так багато, думаю лише про тебе! А за вікном туман і не помітно неба.
Тримаю час і прокидаюсь рано. Давай убий мене словесно, без кінжалу. А я собі піду і тихо помандрую в небо. Де я один, де мені тебе не треба! Тримаю час і прокидаюсь рано. Давай убий мене словесно, без кінжалу. А я собі піду і тихо помандрую в небо. Де я один, де мені тебе не треба!
І знов зима, знову ці довгі ночі. Тебе нема, як я до тебе хочу! Тримаюсь завдяки маленькій дозі нікотина. Боюсь дізнаюсь, що від нього ти чекаєш сина. Не маю сили чесно, трiшки та й зiрвуся. Дзвiнок до друга, присяду з ним i нап'юся. А ти давай пошвидше зазiхай на королiвство. Ти маєш шанс знайти собi свого принса. Плакала, кусала губи, згадала літо. Як під вікном стояв, в руках тримав квіти. Та вітер залетів якимось чином їй у голову. Була страшенно злою, стерва недоцілована. Стертi всi смс, з телефону, ти ба. I з подругами тиждень, навiть нема бодуна. Так він також страждав, але вже не кохав він бiльше. Спалив всi спогади, бiль описував у вiршах. І навiть не пиши, пробачення ти не проси. I не кажи, що на обличчi дві каплi роси. Якимось чином я тоді дотягнув до весни. Чужими ми не стали, чужими були ми! І навiть не пиши, пробачення ти не проси. I не кажи, що на обличчi дві каплi роси. Якимось чином я тоді дотягнув до весни. Чужими ми не стали, чужими були ми!
Тримаю час і прокидаюсь рано. Давай убий мене словесно, без кінжалу. А я собі піду і тихо помандрую в небо. Де я один, де мені тебе не треба! Тримаю час і прокидаюсь рано. Давай убий мене словесно, без кінжалу. А я собі піду і тихо помандрую в небо. Де я один, де мені тебе не треба!