Десятий поверх, ні, ти вниз не стрибнеш Ти не дурний і розумієш, цим не доведеш Безтурботність і байдужість усього суспільства З холодними серцями схильних до насильства
Чесних в країні мало, зараз у моді гроші, Всі судді продаються, убивці в нас хороші Під церквою бездомний у Бога просить хлібу А всі наші мажори в Єгипті ціле літо.
Зимою діти в школах сидять у шапках мерзнуть Директор ще під осінь новенький купив мерс, ну…. А що йому робити? В дев'яткі ж не солідно! На гроші що накрав він, ще житимуть і діти.
Будується спорт-комклекс «для молоді й дорослих», І хто з простих робочих хоч раз мав туди доступ? Там охорони майже пів армії стоїть Багатодітним сім'ям усе ще ніде жить…
Хто в цьому винен, знаєш? Це я і ти, це ми! Ми самі зруйнували і до нуля звели! Ми мрієм збагатіти, і жити у достатку! Це дітям не потрібно, потрібні мати й батько! Потрібна віра в Бога нам, дружба і кохання, А з гривною і доларом приходять лиш страждання! Забули ціну щастя, всі прагнуть задоволення! Та знай, це не наркотики і піцца на замовлення.
Суспільство деградує, і це відомий факт Нас гроші погубили, потрібен нам антракт Ретельно все обдумати, почати самим з себе, Щоб після смерті нашої потрапити на небо
Та як туди потрапити, як ми не знаєм честі? Діти в дванадцять років стоять на перехресті Між вибором здоров'я, краси і доброти Чи між питтям спиртного, вдихати нікотин
Про істинне кохання уже давно забули, Бо секс усе рішає, ми наче всі поснули Дівчата з малих років ведуться на авто, В п'ятнадцять родять сина, а батько із них хто?
І дружба вже не та, яка була раніше Всі тягнуться до того, у кого хата більша А раптом біда станеться, усі кудись тікають І тільки найвірніші в цю мить допомагають
Хто в цьому винен, знаєш? Це я і ти, це ми! Ми самі зруйнували і до нуля звели! Ми мрієм збагатіти, і жити у достатку! Це дітям не потрібно, потрібні мати й батько! Потрібна віра в Бога нам, дружба і кохання, А з гривною і доларом приходять лиш страждання! Забули ціну щастя, всі прагнуть задоволення! Та знай, це не наркотики і піцца на замовлення.
І навіть до батьків уже повага десь пропала Як ми були маленькими, вони рано вставали Щоб заробити коштів нам на печива пакунок І щоб на день народження купити подарунок
Ми рано освідомили, що ніби то дорослі, Але ми все ще ходимо по цій землі наосліп. Якби батьків не стало, що б ми тоді робили? Почали б горілку пити, і на все х*й забили
Що з нами було б далі? Крадіжки та розбої? І ще до повноліття б побачили колонію. Життя пройшло б без користі для рідних і близьких І десь від кулі злої далеко в лісі б зник
Потрібно нам подумати, як живемо і нащо І як можемо світ оцей зробити трошки кращим, Щоб нас ще за життя цінили й поважали А після смерті добрими словами пам'ятали.
Хто в цьому винен, знаєш? Це я і ти, це ми! Ми самі зруйнували і до нуля звели! Ми мрієм збагатіти, і жити у достатку! Це дітям не потрібно, потрібні мати й батько! Потрібна віра в Бога нам, дружба і кохання, А з гривною і доларом приходять лиш страждання! Забули ціну щастя, всі прагнуть задоволення! Та знай, це не наркотики і піцца на замовлення.