Погляд сумний вже не благав про допомогу Приречені серед помий, назад в берлогу Скажіть від чого в душі дірява стеля Вночі холод в пустелі чорнобілі паралелі
Нерви сталеві тупо з'їдають жар І ці високі скелі не підкорено іще нажаль Але вважав останнім нікчемний цей сніданок І що все зміниться в наступний ранок
Залижем рани, занижену самооцінку Мов вивільнять титани зв'язані кінцівки Сотні рубців рвучи залізні кляпи Шмат у чужій руці але не станемо на задні лапи
Гойдаючи мов трап хвору свідомість Впритул приблизивши етап де діє невагомість В котромусь із дворів петляючи слідами На запах що привів тебе й мене до тями
Приспів
Ми пускаємо в хід алегорії, наші люди це радість і горе їх І завжди в очах тих я бачу довіру Це підіймає мені дух та зміцнює віру
Ми пускаємо в хід алегорії, наші люди це радість і горе їх І завжди в очах тих я бачу довіру
2
А хто ікла не шкірить якщо зграя дворових псів Кладуть на колір шкіри і дизайни рукописів Допоки не сів від укусів набиті лапи Качатись буде спальний масив від бітів рапу
І не відібрати з-під носів снів усіх Які вітер носив лиш для псів звідусіль Чи хватить зусиль, чхати на біль Це біль завдих тридцять дві пащі в дії Цербер затих
Залиш скавчання душ в сирих підвалах Це лиш забор, поруш кордон ванхали Двори які ми так кохали міняють запах Горить біле в бокалах і не тухне від тихого сабу
Сиві вуса, тусились туси За кожен кусінь карали лобузо укусом Ми мусимо рвати глотки за смачний шмат Хоч кашель душить та ти не сам з тобою ж брат
Приспів
Ми пускаємо в хід алегорії, наші люди це радість і горе їх І завжди в очах тих я бачу довіру Це підіймає мені дух та зміцнює віру
Ми пускаємо в хід алегорії, наші люди це радість і горе їх І завжди в очах тих я бачу довіру Це підіймає мені дух та зміцнює віру