Краплинами ярого воску стікає на крони літо. А я все в думках крізь весни до тебе лечу, лечу. Та тільки ніяк не можу на стежці тебе зустріти, Блукаю осіннім вітром в обірваних струнах дощу.
Чар-зiлля червона рута зорею упала в серце, Здавалось тодi - на вiки, здавалось, на все життя. Чому ж скрипалi осiннi виводять минуле скерцо, А пiсня злетiть не в силi, неначе пiдбитий птах?
Холонуть дзвінкі потоки, ридають вітрів трембіти, А голос сумної пісні розносить по світу луна. Не в'януть в твоїх долонях мої запізнілі квіти, Тому що любов на світі буває лише одна.
Кружляє пожовкле листя, в саду догорає літо, До тебе в думках я лечу…