Приспів: Втрачені ілюзії усього мого життя, Ніби не боюсь, але одинокая, Сповнена любов'ю, вірою, натхненням, Де ховалась мрія, де моя надія вмерла?
Ну от представ собі: іду я вечором по вулиці, Там бачу синю машину в полоски з мигалками... Чуть злегка під градусом, не сон, але факт, В голові бардак, дим, трек присвячується тим, Хто не встиг обійти, не зумів себе знайти. Попросту не просто втілити всі мрії у життя, Важко у болоті грузнути, а з нього вийти важче. Ну був би я мажор, припустимо, жилося б краще... Без базара, да не було б скоріше всього цього слова, Зараз і раз я вирішив викладати все на листі. Знаю, хоч для мене ці слова тоді не пусті, Ми самі носії уяви... Я мрію віддихати у Криму, а не в Маямі, Я мріяв бути на верху, а от сиджу у ямі... І де моя надія?.. Чому і з часом помирали мрії?.. Любов до віри поховали втрачені ілюзії...
Приспів. (2)
Були мрії, які змішались з болотом, Спочатку я розписував усе по нотах, Питання: хто ти і хто я на цьому світі?.. Одне я знаю точно, ми повинні жити! І на могилу не забудь покласти квіти Людям, які не зможуть з нами порадіти... А, що робити, бо остальне немає значення, Для мене ці ілюзії навіки втрачені... Сказати: До побачення! І повернутися спиною... Пробачити усіх і залишитися собою... Стати стіною, дорогою на іншу сторону, Та головне не бути поживою для воронів, Для ворогів, які ламають наші сподівання, На жаль можливості не збігаються з бажанням І ці старання з роками кріплять нашу волю, Я вірю, ми зіграєм ще позитивні ролі!..