У цьому світі стає жити все тяжче. Коли штовхають ліктями з усіх боків. Ті очі згадують, стає все краще. Той світ очей тих важливіший з усіх світів. Знай, я проб'юсь крізь затори і давки. Нехай в житті нам під колеса кидають лід. Але любов до тебе серцю не вкрасти. Вона прошита вже у мозку моїх клітин. Вона прошита вся у мозку моїх клітин.
І наступає ніч і наче добре все. А як кричить душа, ніхто крім тебе не чує. І через сотні міст, чи відчуваєш ти. Що я є поруч, що це я твої сни малюю. Я завжди поруч, це я. Твої сни малюю.
І з кожним роком буде важче казати. Відверто так про любов дорослу вже. Тепер я розумію маму і тата. Для них, як була маленькою і досі є. І знов на поїзд, в літак і машину. Скоріше б вже переступити поріг в свій дім. І цьомати свою маленьку дитину. І потонути в том світі без людей і машин. Без людей і машин.
І наступає ніч і наче добре все. А як кричить душа, ніхто крім тебе не чує. І через сотні міст, чи відчуваєш ти. Що я є поруч, що це я твої сни малюю. Я завжди поруч, це я. Твої сни малюю.
А все минає, часу не зупинити. І марні спроби ті вхопити його за хвіст. Стрімко летять, неначе ластівки літа. Та головне, хай ті літа мають добрий зміст. Моє маленьке, найрідніше зернятко. Чекає маму з татом, знову ніяк не спить. І я усе готова зараз віддати. Щоб бути поруч, і дивитись в очі немов в блакить. Немов в блакить.
І наступає ніч і наче добре все. А як кричить душа, ніхто крім тебе не чує. І через сотні міст, чи відчуваєш ти. Що я є поруч, що це я твої сни малюю. Я завжди поруч, це я. Твої сни малюю.