У цьому світі стає жити все тяжче, Коли штовхають ліктями з усіх боків. Ті очі згадують, стає все краще. Той світ очей тих важливіший з усіх світів.
Знай, я пробьюсь крізь затори и давки. Нехай в житті нам під колеса кидають лід, Але любов до тебе сердцю не вкрасти, Вона прошита вже у мозку моїх клітин; Вона прошита вся у мозку моїх клітин.
Приспiв: І наступає ніч, і наче добре все... А як кричить душа, ніхто крім тебе не чує. I через сотні міст, чи відчуваєш ти, Що я є поруч; що це я твої сни малюю? Я завжди поруч, це я твої сни малюю.
І з кожним роком буде важче казати Відверто так про любов дорослу вже. Тепер, я розумію маму и тата; Для них, як була маленькою i досі є.
І знов на поїзд, у літак і машину. Скоріше б вже переступити поріг в свій дім. І цьомати свою маленьку дитину, І потонути в том світі без людей i машин; Без людей i машин.
Приспiв: І наступає ніч, і наче добре все... А як кричить душа, ніхто крім тебе не чує. I через сотні міст, чи відчуваєш ти, Що я є поруч; що це я твої сни малюю? Я завжди поруч, це я твої сни малюю.
А все минає, часу не зупинити. І марні спроби ті вхопити його за хвіст. Стрімко летять, неначе ластівки літа. Та головне, хай ті літа мають добрий зміст.
Моє маленьке, найрідніше зернятко Чекає маму з татом, знову ніяк не спить. І я усе готова зараз віддати, Щоб бути поруч, і дивитись в очі Немов в блакить; немов в блакить.
Приспiв: І наступає ніч, і наче добре все... А як кричить душа, ніхто крім тебе не чує. I через сотні міст, чи відчуваєш ти, Що я є поруч; що це я твої сни малюю? Я завжди поруч, це я твої сни малюю.