Залишені планети наших сновидінь, Куди піти, щоб віднайти тебе, Ці спогади сумні за мною наче тінь, І мить ця пролітає день за днем.
Загублені планети дві і спалені мости, Спустошені думки, що вже нема таких як ти, Від пам'яті втекти, забути наш мотив, І не знайти причин, щоб біль цей відпустив. Наш детектив зумів завершитись початим, Коли знайшов тебе і не зберіг, а втратив. Потратив так багато, розбивши всі вітрини,
в пам'яті картини.
Я б намалював тебе на полотні картини,
У пошуках вакцини, я злетів з орбіти, На дві планети менше стало в світі. І гравітація безсила, тут знизу криза
відкривши власний світ, Та дві планети наші злетіли з цих орбіт.
невагомість гравітація
Квитки на планету
і два небесних тіла гравітація орбіта вітрину картини Віддавши півсвіту, ми злетіли з орбіти, Ми два небесних тіла, розділені журбою материк і крики щоб відвести свій погляд спогад догляд
Немов в палаті
демо-версія Я так багато потратив, щоб відвести свій погляд
Невом в палаті,
Блокноти всі рвати, палити й на вітер, І мовчки кричати, чи просто терпіти.
Радіти крізь крики, спяніння твоїми словами, Я хворий тобою, палата й халат з рукавами, Між нами стіна, бетонна, ламати вже пізно, Та що там казати, занадто ми різні.
Де на щоці роса, прозора навіть чиста, І в середині тут гроза, сліди забутого намиста, Залишені на шиї і огортають наче змій, Як пазли два, один був твій, а другий мій.
Тільки не смій, згадай всі наші дні, Можливо ще зустрінемось у світі снів ми, Де дві планети наші, розділені журбою, Їх разом було дві, залишились окремі двоє.
Не відпускай смертельна страта Ти подолай, і зупинятися не смій, Цей світ тісний, щоб заховатися від мрій
Ти відпусти, тримать не смій і я одна і ти один у світі снів, і світ тісний для наших мрій мрій останній поцілунок твій
казати, що забула, казати все забула сюжети нехай і не ромео і навіть не джульєтта рукою У світі снів є дві
І наші планети, розділені журбою,
З тобою був крилатим, та опустився до землі, Немов із неба дощ, де каплі на вікні. І уві сні ні
І вислів цей крилатий, він прозвучить востаннє, Усі дороги наші, мабуть, не були справжні.