Я їздив містами, ходив музеями, блукав горами, дивився, як сходить і заходить сонце, бачив чудеса природи, дивувався з картин, зупинявся перед скульптурами, підводив очі і розглядав небо, хмари, не міг відвести очей від океану, але найпрекрасніше, що бачив у житті – дві наші зубні щітки, які стояли разом у ванній кімнаті готелю чужого міста, в якому ми вперше разом прокинулися.
Розпещене і прозоре повітря літа, Твоя засмагла шкіра і гарячий вітер Річка, вода в якій була тепліше за наше дихання Вночі було чутно лише дзижчання комарів і твої стогони. Одразу потому спалахував вогник цигарки і тиха розмова. Телефони розрядилися на другий день, а ми залишилися самі з деревами і, як виявилось, мишами, котрі ночі прогризли мій наплічник і всі харчі: залишки хліба, гречку, пачку чіпсів,крекери, шматок сиру... Залишили тільки пачку сигарет. Добре, що миші не курять.
Я ловив рибу, а ти збирала квіти, носила білі спідниці, сережки і намисто з бруштином, наспівувала якісь мелодії і казала: \"Дивно, що Вівальді написав \"Пори року\" А коли я питав: \"Чому дивно?\" Відповідала: \"Не знаю. Просто дивно, хіба ні??\" Так, ти дивна.. І коли заходило сонце ми дивились, як незграбно воно плуталося у верхів'ях дерев, а коли згасло - ми роз'їхалися і більше ніколи не бачилися.
Але найпрекрасніше, що бачив у житті – дві наші зубні щітки, які стояли разом у ванній кімнаті готелю чужого міста, в якому ми вперше разом прокинулися.