В той день горів криваво схід, Що стиха шепотів услід: «Ідіть зі мною у танок, Вдягніть із полум’я вінок» І ти мене в танок взяла І дар безсмертя надала.
Приспів
Я бачу скалки своїх мрій Розбите дзеркало надій - Ті очі, сповнені бажань, Вогнів примарних сподівань… Боєць, що втратив свій загін, На шлях до пекла ступив він.
Три сотні літ блукаю я, І не прийма мене земля, Усюди погляд твій горить, Нестримним жанром пломенить, І я кричу до злих небес: «Прийміть мене, щоб я воскрес!».
Приспів
Ті очі, сповнені надій – Облуди шлях, душі крадій Ті очі, чисті, мов кришталь - Насправді смуток, біль і жаль… Ті чари в чорноті зіниць Вони мене штовхнули ниць.
Це погляд й далі все горить, десь у безмежності століть. Я ж глас небес в душі почув, зітхнув востаннє та й поснув…