Інтро В дикім полі смерть гуляє, Помисли людські збирає, Подивись їй просто в очі, Загадай, чого ти хочеш.
1 куплет Химерний цвіт У безодні літ Розквітає раз на людське життя... Дивне джерело, Спрагле нових душ, Так охоче б"є, Тільки лиш поруш ту тонку межу, смерті і буття...
2 куплет Ми - діти снів, ваших вчених слів, нам відміряв вік гострий меч війни. Ми - діти сліз, ми лише ескіз, а картину куль малювали ви.
Приспів Ми весь вік благали про забуття, Ми раніш скінчили своє життя, коли ж прийде той, хто розбудить нас?!
Квітка забуття кожен рік цвіте, Все чека того, хто її знайде, той зірвавши цвіт, він розбудить нас.
В кого стане сил І снаги терпіть, Той пізнає муку, Що нас ятрить, Із безодні снів порятує нас!
Аутро Вітер віє, серце крає В дикім полі смерть гуляє Зазирни їй просто в очі Смерть вже зна, чого ти хочеш.