Квітка забуття
Муз., слова - Олег Андрос
В дикім полі смерть гуляє,
Помисли людські збирає,
Подивись їй просто в очі,
Загадай, чого ти хочеш.
Химерний цвіт
У безодні літ
Розквітає раз на людське життя...
Дивне джерело,
Спрагле нових душ,
Так охоче б'є,
Тільки лиш поруш
ту тонку межу смерті і буття.
Ми - діти снів,
ваших вчених слів,
нам відміряв вік гострий меч війни.
Ми - діти сліз,
ми лише ескіз,
а картину куль малювали ви.
Ми весь вік благали про забуття,
Ми раніш скінчили своє життя,
коли ж прийде той,
хто розбудить нас?!
Квітка забуття кожен рік цвіте,
Все чека того, хто її знайде,
той зірвавши цвіт, він розбудить нас.
В кого стане сил
І снаги терпіть,
Той пізнає муку,
Що нас ятрить,
Із безодні снів порятує нас!
Вітер виє, серце крає,
В дикім полі смерть гуляє,
Подивись їй просто в очі,
Смерть вже зна, чого ти хочеш.
AndrosLand еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1